70-та книга з циклу «Коханка приватного розшуку Даша Васильєва».«Похорон мороку – страшна річ! У будинку, де її сховали, починається низка дивних смертей! Будь ласка, знайдіть її!». З таким дивним проханням до агентства «Тюх» звернулася Алевтина Федорівна Зубарєва. Жінка впевнена, що хтось хоче зжити її зі світла: вона останнім часом дуже погано почувається і кілька разів втрачала свідомість. Але поки що один за одним помирають члени сім'ї. Спочатку в літаку помер чоловік: серце загубило літак, а летів через океан і допомоги не надали. Потім упокоїлася дочка Ніна, незабаром молодший син Сергій вирушив до предків. А тепер захворів і старшенький Павлуша. Даша Васильєва з полковником Дегтярьовим у чаклунство не вірять, тому взялися до справи як завжди: зібрали всю доступну та ретельно приховувану інформацію про родину Зубарєвих. Сімейство виявилося не з простих. Голові клану належав успішний бізнес у різних сферах, величезний маєток у Підмосков'ї плюс простора квартира в центрі міста. Очевидно, хтось хоче отримати спадщину! А якщо всі помруть, то кому ж дістанеться все це багатство? Але наша Даша і не такі клубочки розплутувала, вона з'ясувала, що «похоронкою мороку» виявилася людина, яка все життя займає чуже місце, що носить чуже ім'я і має найчорнішу сутність. . Її творчість наповнює серця і душі світлом, оптимізмом, радістю, впевненістю в завтрашньому дні! «Донцова неймовірна роботяга! Я не знаю жодного іншого письменника, який би стільки працював. Я ставлюся до неї з повагою як до зразка письменницької працьовитості. Жінки потребують психологічної підтримки та отримують її від Донцової. Я й сама свого часу прочитала кілька романів Донцової. Її читають дуже різні люди. І дуже зайняті бізнес-леді, щоб на якийсь час вимкнути голову, і домогосподарки, які мають перерву 15—20 хвилин між відвести-забрати дітей». – Галина Юзефович, літературний критик