«Село Краснуха придбало бика. Це сталося так: вийшовши у відставку, сусід Краснухи, генерал Бодрягін, високий, худий старий, з маленькою головою без волосся, з коротко підстриженими вусами на червоній личці новонародженої дитини, жив три роки смирно, нікого не ображаючи, але восени до нього приїхав теж генерал, такий самий високий, лисий, але дуже товстий; Дні два вони, схожі на цифру 10, гуляли навколо садиби Бодрягіна, і після цього генерал вирішив, що треба будувати сироварню, варити сири. Багатим мужикам Краснухи це не сподобалося – вони дешево орендували всю орну землю генерала, 63 десятини, а біднота – підбадьорилася, сподіваючись заробити. Так і вийшло: генерал негайно найняв мужиків рубати ліс, почав будувати великі бараки, всю зиму весело і добродушно командував, розмахуючи ціпком, як шаблею, а в другій половині квітня раптово, уві сні, помер, не встигнувши заплатити мужикам за роботу, гроші платив він туго, неохоче…»