Джек Лондон, визнаний класик американської та світової літератури, прославився передусім як автор романів та повістей про захоплюючі та небезпечні подорожі, про сильних, шляхетних та цілеспрямованих людей. Він ніколи не мріяв у вежі зі слонової кістки і ще в ранній юності дізнався, що таке боротьба за виживання. У його долі були і виснажлива фабрична праця, і «піратські» пригоди, і «золота лихоманка». Саме життя подарувало йому сюжети та образи героїв, дозволило розповісти про те, наскільки непередбачуваними можуть бути повороти долі. У 1903 році він опублікував книгу «Люди Безодні», в якій описав лондонське «дно» та його мешканців. Влітку 1902 року він вирушив у квартали Іст-Енду, щоб на власні очі побачити життя тих, хто опинився за межею бідності, хто змушений вибиватися з сил, сподіваючись не померти від голоду та злиднів. Узагальнюючи досвід, отриманий у цій подорожі, Джек Лондон задається питанням про життєздатність цивілізації, що створює всілякі нові блага, але не полегшує долю простої людини.