Неприємно потрапити під колеса джипа, коли просто вибігла з дому за молоком! Можна сказати, смертельно… прикро. Але якщо не смертельно, то все одно прикро, тому що в результаті — несподівано і дивно. Та й чужий світ не зустрів з розкритими обіймами. Але де наша не пропадала, навіть якщо кудись не туди потрапляла! Вони в нас магією, ми в них важкими предметами... Вони в нас прокляттям, ми на них псую! Не дарма бабуся гадальний салон тримала і завжди говорила: «Ти, Марто, справжня відьма!» Я думала, лається, а виявилося… Ой, а вони в нас знову… півцарством… А ми в них — конем! Стійте! Я зовсім заплуталася... Який кінь, навіщо півцарства? Додому хочу, до чоловіка, молоко зарахувати!