«Люди – найбільше породження еволюції, вершина творіння природи, плід довгих віків творення, руйнувань та змін. Але вони про це не здогадуються, вірячи в брехню всепрощаючого і милостивого бога. Жаль, вони не знають, що бог – лише джерело їхнього життя, енергія, без якої Всесвіт не зможе існувати. І варто мені лише натиснути на кнопку, як все зануриться у темряву». Чикаго, 1930-ті. Вільям Белл – умілий шулер та молодий хірург. Йому завжди щастило в карти та на операційному столі. У житті Вільяму щастило трохи менше, але вважав, що ще недостатньо зрозумів правила гри. Коли ж справа доходила до його друзів - Вільям Белл міг по праву вважати себе нещасливою людиною в житті. Вільям Белл не любив лакеїв. Але саме йому дісталася ця роль. Струшувати пил і дбайливо складати скелети назад у шафу – тепер це його обов'язки на посту дворецького Всесвіту.