Японія — це країна, що поєднує в собі протилежності: інь та янь, старе та нове, своє та чуже. Хтось може вважати, що ця країна втрачає свою самобутність і стає схожою на європейську країну. У чомусь це так. Стають все більш рідкісними чайні церемонії, що втілюють витонченість Порожнечі і добрість Спокою, що свого часу породили ікебану, кераміку вабі, японські сади, що вплинули на фарфор, живопис, інтер'єр японського будинку. Японія стала "блискучою", хоча ніколи не виносила блиску, глянцю, а цінувала наліт давності. Змінився образ жінки, який був незмінним упродовж тривалого часу. Коротше кажучи, вигляд Японії змінився практично до невпізнання. Однак ми дотримуємося думки, що Японія тільки стала сучасною країною, уподібнилася до законів нашого часу, але це не означає, що вона забула про свої витоки, традиції, звичаї. Вони живуть у повсякденному житті японців, які не поспішають їх виставляти на показ.