Автори альманаху сміливо працюють із сюжетами та колізіями, з метафорами та з алегоріями, з самою формою тексту, з його ритмом, з його диханням. Тут є і гротеск, іронія, і філософія, і лірика. Тут миготять інші планети і екзотичні острови, а поруч виявляються цілком відомі, суто земні пейзажі…. Тут є все, щоб довести, що фантастика не заблукала в трьох соснах примітивних сюжетів, що Попелюшка ще жива і готується до нових звершень. Насамперед будь-яке відхилення від норми забарвлювало буття в негативні чорні кольори. Тепер я самостійно регулюю забарвлення власних буднів, дотримуючись переважно нейтральних спокійних тонів. Іноді хочеться додати яскравих, насичених відтінків, щоб надати соковитості зображенню, але доводиться стримуватися: у сучасному, приреченому на вічність світі подібні бажання, так само як і інші прояви радості, вважаються пустощами і недозволеною розкішшю…» (Марина Біла.)