СВІТЛАНА: Ми зустрілися на шкільній лінійці. Я привела до першого класу доньку, він прийшов із племінником. Я не знала, що він повернувся. А він не знає, що у моєї доньки його очі… Він мене навіть не згадав – я дуже змінилася за ці роки. Тієї боязкої закоханої дурниці давно немає. Є впевнена в собі стерва! АЛЕКС: Хто?! Та сама Мишка? Та гаразд. Не може бути. Справді, вона! Вона думає, я її не впізнав. Будує із себе хижачку. Смішне дівчисько! Ось тільки в цього дівчинки вже є дочка-першокласниця. І коли тільки-но встигла?