Я валялася на землі, затиснувши голову руками. Так, не так мені уявлявся перший день здорового життя. Ці дикі звуки долинали звідусіль, мені хотілося просто вирвати вуха, щоб вони припинилися. — Дивись… Не нормальна якась… — Не дивись! Зараз ще видадуть якийсь квест! Потім не відмастимося. Пішли звідси. Та ні хлопців… я нормальна. Просто ці крики розривають мені мозок. Чи це писк, свист, може музика? А раптом, насправді це вода так шумить? Мені не вдалося розпізнати жодного звуку, ніколи подібного не чула. А взагалі, я ні хрону не чула. Тому що народилася абсолютно глухою. Не живі – живіші за живі. Друга книга циклу, з першою майже не пов'язана. Про те, що навіть у новий світ ми тягнемо старого себе.