«Тіло було розкинуте на ліжку обличчям догори: очі, що зупинилися, перекошені губи, вираз болісного протесту. Все, як і має бути. Більшість самогубців передумують, коли нічого змінити вже не можна… Чи не втратив він чогось? Ні. Її сумочка з ключами на кріслі, залишки ціаніду у склянці. Залишити її в пальто чи роздягнути? Хай буде у пальті. Чим менше її чіпати, тим краще. Але для вбивці вона становить загрозу, і тепер життя Кеті в небезпеці, адже немає нічого страшнішого, ніж геніальний лікар, що ступив на шлях зла. озлобленого генія.