«Коли на початку XIX ст. вперше стали відомі вірші Ш., він був визнаний предтечею романтизму. „Ш., – пише Сент-Бев, – був провісником нової поезії; він приніс із собою нову ліру; у неї, правда, ще бракувало кількох струн, але тепер ці струни додані його послідовниками». Однак провісником нової поезії Ш. є лише теоретично, у своїй поемі „L'Invention“. Його ідилії та елегії пройняті, навпаки, найсуворішим класицизмом і, крім разлі ліричного настрою, у них немає жодного натяку на характерні для романтиків мотиви. З часу книги Егжера „Еллінізм у Франції“ Ш. вважається самотнім поетом-класиком та гуманістом, якому доводиться відводити місце поряд з абатом Бартелемі, автором „Подорожі молодого Анахарзиса“, поряд з графом де Кайлюсом та іншими вченими археологами-елліністами…» >