Дати народження віршів, що склали цю книгу, ясно свідчать: роздуми про дитинство і юність, прагнення воскресити свою «початкову пору» і відкрити в ній загальний для всіх духовний зміст ніколи не залишали Давида Самойлова (1920–1990). Один із найбільших російських поетів XX століття все життя зберігав вірність цій темі - разом щасливої і трагічної, що займала зовсім особливе місце в його світі. Розуміння цього дозволило зробити те, що було лише таємно намічено самим поетом,— зібрати під однією обкладинкою самоїлівську лірику, що вийшла «з дитинства». Назва книжки як формально повторює ім'я безперечного поетичного шедевра, а й зберігає його сенс. Вірш «З дитинства» однаково говорить і про те, що час нашого відкриття життя, власного «я», поезії завжди залишається з нами, і про його кінцівку. Прийменник «з» означає як приналежність дитинству, і вихід його межі. Вірші Самойлова можуть допомогти нам зберегти щемне, життєво необхідне почуття найтіснішого зв'язку батьків та дітей (А. Немзер).