Ось уже вісімнадцять років, як я в цьому дивному світі пронизаному магією. Ну чи Силою, як її називають аборигени. Втім, не має значення. Так вийшло, що я молодша і найслабша дитина, з практично атрофованим даром. Він начебто і є, і толку від нього ніякого. Тому, як кажуть, людина припускає, а Бог має. Хм. Ну чи єдине інформаційне поле Землі, з якого я тут ніби як і виявився. Неважливо. Головне, що я знайшов засіб, як посилити свій дар. І що, продовжувати дотримуватись початкового плану? Ага. Приходьте завтра. Гуляти, то гуляти!