«Я лежала, сунувши голову під подушку і повільно, але вірно виходила з себе. За стіною надривався бідолаха Кіпелов, якого мучили вже п'ятим колом. Я вважала.– «А-а-ангельськаа пиыыыль! Це со-о-он і б-и-ыль!» Мені дуже-дуже хотілося встати і, змотавшись у сусідню квартиру, влаштувати вічний сон вдареної на всю руду голову сусідці, якій власне і належали приголомшливі за потужністю та басами стовпчики…»< /p>