Я глянув на немовля і був здивований схожістю наших обрисів, різниця була лише у віці. Потім знову яскравий спалах, і ось я стою в печері, один без дитини, у моєму Серці немає ні хвилювань, ні переживань, ні сумнівів. Я проходжу в глиб печери і бачу Мудрецов, що сидять у позі лотоса, в образі великого згустку Світла, Кольори та Звуку. Світло піднімалося звідкись знизу печери і великим потоком йшло кудись угору. Світло було настільки яскравим, сліпуче яскравим, що Мудреці, що сидять навколо, ніби розчинялися в ньому, але, все ж, обриси їх можна було розрізнити. Райдужні кольори, що мерехтіли навколо і заповнювали собою всю печеру, як би самі собою притягувалися, до стовпа Світла, що світився, і розчинялися в ньому, возз'єднуючись в один білий колір, сліпучо білий.