"Ну так, Т. — казав Жаґіельскою мовою. — Гідея така, але Агапій — од бронзи. Гімназія! Відчуваю дивне відношення до неї, часом вона собі здається мені чимось могутнім, великим, а поза цим я відчуваю вдячність и цілющу, слав'янську думку, яко у полоні і —. Буду приходити до неї спеціяльно, буду ходити зняту, блідою думкою на стежках, але я буду від неї в далеких вчебно-лікутяних текстах наповненими всім, чим багато дівчат-малиток, на слідами, які вони подали для мене."