Протягом двох століть (сер. XVIII – сер. XX століть) західна поезія зазнає радикальної трансформації. Поети набувають безпрецедентної свободи: вони починають писати навмисне темні за змістом тексти, порушувати правила метра і синтаксису, оновлювати лексику, усувати дистанцію між власною персоною та ліричним героєм. У своїй книзі історик та теоретик літератури Гвідо Маццоні реконструює ключові етапи цієї метаморфози та інтерпретує її як симптом глибоких історичних змін. Звертаючись до поетичних текстів Нового та Новітнього часу, що належать до італійської і, ширшої, європейської традиції, автор шукає відповіді на низку питань, серед яких одне з найважливіших: як поезія стала найегоцентричнішим жанром літератури модерності? Гвідо Маццоні (нар. 1967) – професор університету Сієни (Італія).