Оповідання написано слідами книги «Критика ефіродинаміки». Критика-то була з наукових позицій, помилки у формулах, невідповідності в моделях тощо. А тут автор спробував уявити собі, як виглядав би світ, якби «ефіродинаміка» відповідала реальності, а вся сучасна фізика помилялася. Звичайно, в розповідь важко природним чином включити всі відмінності. І навпаки, якісь рештки нормальної фізики довелося зберегти. Але картину безлічі структурних рівнів матерії доповнено відповідно до принципу нескінченного поділу частинок ефіру в «ефіродинаміці». Втім, це не відіграє помітної ролі у житті героїв оповідання. Особливо – у порівнянні з нестабільністю елахістону (так у цьому світі називається протон). Але, звичайно, читачеві не пропонується вважати розповідь аргументом у науковій суперечці. Так, фантазія, до того ж, слід чесно зізнатися, що поступається «ефіродинаміці» через неймовірність.