Мориса Дрюона читаюча публіка знає насамперед по сазі «Прокляті королі», що відкрила похмурі таємниці Середньовіччя, і трилогії «Кінець людей», що розповідає про закулісся європейського суспільства перших десятиліть XX століття, про захід династії фінансистів і промисловців. Олександр Великий. тридцять три роки, деякими священиками з обох боків Середземного моря вважався сином Зевса-Амона. Єгиптяни увінчали його короною фараона, а вавилоняни – царською тіарою. Євреї бачили в ньому одного з володарів світу, провісника месії. Деякі народи Індії втілили його риси образ Будди. Стародавні християни зарахували Олександра до сонму святих. Іслам відвів йому місце у пантеоні своїх героїв під назвою Іскандер. Сучасники Олександра постійно питали: «Людина він чи бог?» Моріс Дрюон у своєму романі спробував відтворити образ найближчого радника завойовника, відновити хід думок фаворита та написав мемуари, які могли б належати перу великого правителя.