Суспільство, де можна відключати емоції, але ними упиваються, як востаннє. Де чіпи давно мислять за нас, але найкращі – ті, хто живе своїм розумом. Де найгірші стають звіром, але зберігають першокласну людяність, а ті, хто ними керує – втрачають себе серед нескінченних можливостей та тануть на очах. Майбутнє лякає. Але ж воно дарує надію. Техно-притча про розлюднення, наступна завітам Ніцше – жахлива у своїй естетиці та прекрасна у жаху.