«У небі світив лише крихітний шматочок місяця, над головою були лише перекручені гілки дубів і технічних кедрів, і я не турбувався, що п'ятеро злодіїв у своєму похилим будиночку мене помітять. По-перше, я був у лісі, метрах у сорока від будинку, по-друге, на дворі була ніч п'ятниці, якщо точніше, то вже 1:30 суботи. І найголовніше — тим, за ким я стежив, було років по сімнадцять, і ніх нічого не цікавило, крім смартфонів і того, що у ніх у штанах…»