Останнє, що мені потрібно було після розриву — переїхати до квартири по сусідству з хлопцем, який нагадував мені про колишнього Елека. Тільки Демієн виявився сексуальнішою його версією. А ще у сусіда, якого я прозвала «Сердитий художник», були два величезні собаки, які своїм гавканням заважали мені спати. Демієн і знати мене не хотів. Принаймні так я вважала, поки одного вечора не почула сміх, що долинав через дірку в стіні моєї спальні. З'ясувалося, що Демієн чув усі мої телефонні розмови з психотерапевтом і тепер знав мої найпотаємніші таємниці та вразливі місця. Ми з ним розмовляли, він дав пару слушних порад з приводу розставання з колишнім і згодом став моїм добрим другом. Однак Демієн чітко дав зрозуміти, що дружбою все закінчиться. Проблема в тому, що я все одно продовжувала в нього закохуватися. І як би він мене не відштовхував, я знала, що Демієн відчував те саме, тому що шалений стукіт його серця не міг брехати. Раніше мені здавалося, що Елек розбив моє серце, але ні, воно продовжувало битися, і билося воно заради Демієна. Залишалося сподіватися, що він його не розтопче.