Шанкара, (також Аді Шанкара, тобто Початковий Шанкара, на відміну від титулів глав заснованих ним чернечих орденів), або Шанкарачарья (788 – 812 рр. н.е.) – найбільший філософ індуїзму та головний представник напряму адвайту -Веданта в ньому. Найважливіші твори: коментарі на «Брахма-сутри», 11 старших упанішад та «Бхагавад-Гіту». Автор ряду чудових гімнів і релігійно-філософських поем, серед яких і Вівекачудамані (Діамант в короні Відмінності). наш час його вчення служить надихаючим прикладом Шляху Знання, вказаного раніше мудрецями Упанішад, Буддою (563–483 рр. до н. е.) і Шанкарою. За його словами, Шанкара детально витлумачив у ній суть Веданти та її сенс для того, щоб найбільш ревні з тих, хто прагне Звільнення, могли самі познайомитися з нею і досягти Безсмертя. Тому справжнє видання буде надзвичайно корисне всім спрямованим духовним практикам.