На похорон Єгора Дуванова до віддаленого села з'їхалися близькі та знайомі. Поминали як годиться: з промовами, зі сльозами і… із взаємними претензіями – не всі присутні ладили один з одним, були тут і любовні інтриги, і свої «скелети в шафі». Як на зло, на кілька днів зарядила злива, річка вийшла з берегів і затопила міст. Гостям довелося затриматись. А вночі сталося НП. За нез'ясованих обставин загинув один із гостей. Поліція прийняла сигнал, але в цю глухомань діставатися не поспішала. До жаху присутніх наступна ніч додала жертв. Гостей охопила справжня паніка. Звідки їм було знати, що покійний Дуванов ще за життя перетворив свій будинок на справжнісіньку «порохову бочку»…

Ще одна захоплююча історія, в якій людські почуття проходять жорстокі випробування суворими обставинами. Автор-сила, автор-любов, автор-ностальгія – за часом, коли світом правили суворі поняття та справжні мужики.