Усім давно відомо, що діти думають по-іншому. Їхній світ сповнений неймовірних пригод, і зовсім незрозуміло, як із них виростають такі нудні дорослі. Вони страшенно нетерплячі, і довгі історії з неприкритою мораллю змушують їх лише позіхати та перераховувати птахів за вікном. Відомому французькому письменнику Бернару Фріо пощастило: звичайно, він, як і решта, виріс, але бути нудним — не його доля. У своїх мініатюрних замальовках він описує справжнє дитяче життя, де в цукорниці легко можна зустріти вужа чи удава, а на полиці з побутовою технікою в супермаркеті, напевно, знайдеться справжній принц-прас, варто лише поцілувати нещасного. Це перша книга «Нетерплячих історій», прямо за курсом ще чотири. Усі вони проілюстровані іронічною рукою Леоніда Шмелькова. Дивно, але ці книги легко можуть стати рятівним колом, кинутим зі світу дорослих у світ дітей, тому що дитина від них напевно буде в захваті, а дорослий нарешті згадає ту просту істину, що у світі маленьких дівчат і хлопчиків все зовсім по- іншому.