«Петро встромив лопату в землю і витер піт. Друга яма далася важче, ніж перша, та й не така акуратна вийшла. У землі кілька разів потрапили уламки вапняку, а глибина була ще недостатня, так що їх довелося обкопувати і витягати назовні. Був би лом, впорався б легше, а однією лопатою – чи багато наробиш? Проте з Божою допомогою впорався… Ще дві ями – і можна відпочивати… Думки спіткнулися, Петро, невдоволено крякнувши, поліз перемазаною рукою в потилицю. Ну які дві ями, звідки він їх придумав? Двері треба ставити, без дверей ніяк, а це – ще два стовпи. Ох, гріхи наші тяжкі…»