«Пала ніч на місто… Зірки не сплять, вітер по кущах бродить, а солдатам у мирний час у ніч спати належить. Спить увесь полк, окрім тих, хто в караулі та по днях зайнятий. Зібралися солдатські ангели-охоронці у міському саду, за старим валом. Підначальники їхні, по ліжках згорнувшись, очі завели, - не сидіти ж до білої зорі біля їхніх голів... Ходять ангели по доріжках, мирно розмовляють, - місячне світло крізь них наскрізь мріє, ніби й немає нікого. Тільки крило, немов вітрило кришталеве, десь над кущем загориться – і знову в темних кущах згасне…»