Маруся Клімова страждала від свого імені з самого дитинства. Усюди в маленькому містечку слідом їй мчало: «Мурка, Маруся Климова, пробач коханого!» Але аж ніяк вона не очікувала, що ця пісня зумовить її жіночу долю. Її коханий Колька Дворкін через непорозуміння потрапив у в'язницю, і з цього моменту все пішло вкрив і навскіс. Нова робота в обласному центрі не тішила. Не склалося життя з молодим лікарем Микитою, і Маруся ніяк не могла забути минуле. І тим більше тому, що у новій родині всі підкорялися деспотичній матері. Маруся почала замислюватися, де ж її щастя? Можливо, воно залишилося там, у рідному провінційному містечку?