Лара знаходить на березі Чорного моря прозорий камінь. Шматок темного скла, що колись випав з окулярів і обкатаний хвилями, піднімає в душі жінки спогади, які давно й надійно заховані в дальньому куточку пам'яті. Насильство і страх, презирство і образа, пристрасть і холодність – усі межі дивних відносин двадцятирічної давності, які набули зовсім іншого обороту, ніж здавалося спочатку, поступово спливають у пам'яті Лари.