Спала я собі якось спала і зустріла незнайомку із зеленим яблуком. І чорт мене смикнув спробувати соковитий, стиглий плід. Усі казки кажуть: не можна брати яблука у незнайомців, а вже тим більше є їх немитими. І ось я вже в Академії володарів емоцій. Ні, ми не емпати, не керуємо почуттями-поривами. Ми читаємо їх, збираємо і звертаємо в енергію. Найрізноманітнішу, залежно від завдання. Хоч у електрику, хоч у магію. Все в наших руках. У буквальному значенні слова. Ось тільки невдача. Працювати доводиться з божевільними, фанатиками, варварами та іншим неадекватом. Їхні емоції найсильніші. Але найгірше, що в Академії майже жодного чоловіка. Суцільні жінки. Ось як тепер попаданку влаштовувати особисте життя? І розглянути щастя там, де зовсім не очікуєш.