«…Рівно через півгодини після Катькиного дзвінка я стояла перед дверима її квартири в передчутті ситного та смачного обіду (Катька чудово готувала) і чогось «цікавого», як вона висловилася. Тільки ось двері вона мені відчиняти не поспішала. Натиснувши на кнопку дзвінка ще раз, я в задумі опустила руку на ручку дверей. Двері під натиском руки подалися, і на мій погляд постала жахлива картина: у передпокої яскраво горіла люстра, висвітлюючи чисто вимиту підлогу, на якій лежала Катька. Майже в самому центрі грудей стирчала ручка ножа. Крові було небагато, напевно тому, що вбивця не вийняв ніж, а залишив його в тілі…»