Вдень скромна вдова, а вночі разюча фурія! Щоразу після заходу сонця мій нюх ставав іншим, я відчувала запахи… запахи чоловічих гріхів. Кожен із них мав свій смак. Ваніль, апельсин, кориця, терпке вино. Їх було безліч. Я могла зайти в саме злачне місце, наприклад, таке, як заїжджий двір містера Орфа і відчути себе в кондитерській лавці. Негідники та розбійники, вбивці та злодії відчувалися мені вишуканими стравами, під соусом своїх гріхів. І мені було ні краплі не шкода, що після моїх трапез вони не виживали. Справою! Через смерть, я несла помсту за їхні лиходійства. Я баронеса Розалінда Клайвшот, і я – вбивця.