Люди навіть не уявляють, як це – відчувати себе цілісним із нареченою. Сам не підозрював, доки не зустрів її! Я дихав нею і одночасно помирав, немов вона – моя отрута. Не скажу, що мені дісталася сама ніжність. Вона нелогічна і абсолютно непослідовна, навіть швидше за істеричка, ніж нормальна. Але... інший і не треба. Коли вона скидає з себе все це лушпиння гордовитості і скритності, якими прикривається, то стає милою і лагідною. Так, мене бісить ця її маска, дратує до жаху. Що ж, то навіть цікавіше. Ще б ось знати… Що ж ти приховуєш, дитино? Ян & Ярослава (Книга 2 з 2).