Хоч і не знала Ольга своїх батька та матері, а все ж таки вважала, що доля її склалася вдало. Виростила її улюблена бабуся, сімейне життя до певного часу складалося щасливо: дочка одружена, робота, зарплата – все не гірше, ніж у людей, а багато в чому навіть краще. Причепитися нема до чого. Але замислитись є про що. Не навчилася Ольга прощати – ось біда! Не може пробачити чоловіка, з яким жила душа в душу, поки той не оступився через дурість. Не може пробачити подругу, яка по слабкості позіхала на чуже. Проте найважче, як виявиться, їй вибачитиме свою матір, яку вона й не знала зовсім…