Майже все своє життя, починаючи з шістнадцяти років, злодій у законі Самсон провів за колючим дротом. Сівши по «малолітці» за дрібний крадіжку, він так і не зміг порвати із «зоною». Більше того, вихований на злодійській романтиці 60-х років, він тупо дотримувався кримінальних законів, повільно, але вірно піднімаючись ієрархічними сходами кримінального світу. Вінцем його «кар'єри» стало посвята у «злодія в законі». Проте через багато років він раптом почав розуміти, що злодійські ідеї – аж ніяк не той ідол, якому варто поклонятися. І тоді він взявся за перо, намагаючись докладно і чесно розповісти про своє нікчемне життя і пояснити синові, чому він так безглуздо розпорядився своєю долею. Він каявся, зрікався злодійських понять і моралі, сподіваючись останні роки свого життя провести у родинному колі. Але єдина в його житті жінка, мати його дитини, померла, так і не дочекавшись на спокійне сімейне життя. Самсон розраховував хоч би сина вберегти від тих страшних помилок, які наробив сам, але Ярослав помер на операційному столі, отримавши смертельне поранення у бандитському розбиранні. На самоті, з порожньою душею та розбитим серцем помирав Самсон у тюремній камері. Останньою його думкою було: «Як же не хочеться вмирати ось тут, на нарах…» Все, що від нього залишилося, цей щоденник…