У своїх есе мексиканський поет, лауреат Нобелівської премії 1990 року Октавіо Пас розмірковує на безліч гострих і сучасних тем і шукає відповіді на «вічні» питання: про самотність так званої цивілізованої людини, про особливості колоніальної епохи, про нелінійність часу мистецтві — і перш за все про живопис і поезію — і про культуру та вірування ацтеків, про природу поетичної мови, про глибинну несхожість еротики та сексуальності та про спорідненість еротики та поезії, про ідеологізованість Достоєвського та розсудливість маркіза де Саду — та багато іншого. /p>