Яко це — жити у світі усталених догм, у світі, де давно за тебе вирішили, що правильно, а що ні, як тобі чинити і думати? А як це, коли подібний світ руйнується, коли на зміну визначеності приходить вакуум, коли усвідомлюєш, що є ті, хто вищий за правила, обов'язкові для тебе? Як це — вчитися приймати самостійні рішення, подібно до того, як дитина вчиться ходити, спотикаючись, падаючи, набиваючи синці та шишки? спосіб життя батьків більше не підходить для дітей,— потрібно щось більше. Потрібне розуміння, хто ти і куди йти. Адже на силу знайдеться ще більша сила, але хто зможе стати на шляху у людини, яка чітко бачить свою мету? Потрібне Просвітлення, яке вище за старі догми. І тоді навіть на Темній стороні Місяця проклюнеться промінь світла, слабке, як новонароджене пташеня, але жахливе для тих, чиї очі відвикли бачити.