У кожного творця, незалежно від сфери його таланту, рано чи пізно виникає спокуса: створити щось таке собі «для вічності». Начебто тільки в цьому і є мета творчості. Начебто тільки в тому й сенс життя, щоб про тебе завжди хоч хтось та пам'ятав… Його можна давити в собі, це бажання, не дозволяти йому розростатися і опанувати себе, але не варто забувати, що воно завжди з нами навіть якщо причаїлося глибоко всередині. І так само не варто забувати про те, що у світі є сили, яким подобаються наші таємні мрії. Є сили, які бажають та можуть їх здійснити. Тому що їм також хочеться, щоб ми залишалися у вічності. Але зовсім не в тій, у якій нам хочеться…