Йому залишалося жити кілька місяців. Але щаслива нагода дозволила знайти нове, насичене життя. Так, у Середньовіччі, але яке це має значення. Тим більше, якщо все складається так, що нудьгувати не доводиться. Побачив блиск і злидні Царгорода. Пройшов через бруд, кров та сморід битв. Ледве не зруйнувала держава сельджуків. Був улюбленцем майбутнього імператора та коханцем його сестри. І доля готова обдаровувати його новими радощами та випробуваннями, які не дадуть застоятися крові. Але в якийсь момент почуття відповідальності за людей, що довірилися йому, підказує, що на території Візантійської імперії він їх захистити не зможе. І тоді він вирішує повернутися на Русь. Там також неспокійно. Князів раз у раз стрясають міжусобиці. Але ж можна влаштуватися і осторонь цих конфліктів. Якщо вийде, звісно.