Книга оповідає про великомученика воїна Євгена Родіонова, який не побажав розлучитися з натільним хрестом. Він разом зі своїми однополчанами – трьома прикордонниками – потрапили у пастку чеченського полону у 1996 році і був страчений за відмову прийняти іслам. Місце страти – ліси біля села Бамут Ачхой-Мартанівського району. Неможливо описати весь трагізм героїчного подвигу Євгена Олександровича Родіонова в цьому віршованому творі ... Видання рясніє сценами принижень і мук російських солдатів; чим викликає ще більшу жалість до них серед читацької аудиторії. Але не одними сльозами приваблює книга російського обивателя, а гордістю за незламних солдатів, їхню віру в Христа, і душевністю, з якою автор викладає суть самої розповіді. Звичайно, поет міг написати цю поему раніше, але чи то йому не вистачило рішучості та досвіду, чи мужності на цей крок. А написав так, як поклав на душу Бог. Містить нецензурну лайку.