Мені набридли оптимісти. Знаєте, ті, які не знають, як була влаштована лампочка Ілліча, яку винайшов Едісон (а ви знаєте?), але готові кричати на кожному кутку про торжество прогресу, не уточнюючи, щоправда, над ким саме. Мені також набридли песимісти, які твердять, що наша цивілізація котиться… все котиться. І ще мені набридло пояснювати свою думку на майбутнє. Мене часто про це запитують, але мало хто ладен миритися з тим, що я справді намагаюся щось пояснити. Це щодо причин появи даного тексту. Майбутнє буде. Цей текст – це лише думка, і дуже суб'єктивна. Це гра. Я так граю. Я роблю деякі передумови про те, що можна вичавити з тієї чи іншої технології, і намагаюся – знову ж таки, суб'єктивно, прикинути, до яких наслідків це призведе для нас, споживачів. Найімовірніше, все це буде не так. Швидше за все, все буде набагато гіршим (запам'ятайте цю фразу).