Книга присвячена чудовому художнику Костянтину Сомову (1869–1939). На початку XX століття він входив до об'єднання «Світ мистецтва», що проголосив пріоритет естетичного початку, і був одним із найяскравіших виразників його колективної стилістики, а після революції продовжував активно працювати вже в еміграції. Книга про нього, з одного боку, не порушує традицій поширеного жанру «життя в мистецтві», з іншого ж, саме мистецтво представлено тут як своєрідний психоаналітичний інструмент, що дозволяє реконструювати особистість автора. У тексті розглянуто не лише «російський», а й «паризький» період творчості Сомова, який зазвичай не потрапляє в поле зору дослідників.

На початку XX століття Костянтин Сомов (1869–1939) входив до об'єднання «Світ мистецтва » і був одним із найяскравіших виразників колективної стилістики об'єднання, а після революції продовжував активно працювати вже в еміграції. Книга про нього, з одного боку, не порушує традицій поширеного жанру «життя у мистецтві» (у послідовності розділів дотримано хронологічний і тематичний принцип), з іншого ж, саме мистецтво представлено тут як своєрідний психоаналітичний інструмент, що дозволяє з різних боків реконструювати особистість автора . У тексті розглянуто не лише «російський», а й «паризький» період творчості Сомова, який зазвичай не потрапляє в поле зору дослідників.

Серія «Нариси візуальності» задумана як серія «розумних книг» на теми образотворчого мистецтва, кожна з яких пропонує новий концептуальний погляд на відомі обставини. поле самої культури, і поле науки про неї як єдиний складноорганізований простір, а не в звичному вигляді площині з територіальними кордонами, що суворо охороняються.