Багато років Вероніка вважала себе щасливою. Вона була впевнена, що її оточують тільки люди, що люблять, і все в неї добре. Але в снах приходили до неї невиразні спогади про останній шкільний дзвінок – запах бузку, травнева прохолода, голоси колишніх однокласників… А що, якщо знайти того, в кого вона була закохана двадцять років тому? Просто подивитися на цю людину, і нічого більше! Дозволити собі сентиментальну подорож у той далекий травень. Старе шкільне фото стає пропуском у прірву, запах бузку перетворюється на отруту, а перше кохання виявляється сильнішим за смерть…