Давши притулок жалюгідній жебрачці, що просить милостиню на дорозі, ти часом впускаєш у будинок свою долю. Що ж сталося з цією нещасною жінкою, яка забула навіть власне ім'я і перетворилася на божевільну жебрачку? Марно Павло намагається знайти розгадку, дивлячись у величезні ясні очі незнайомки. Натомість він знає, що її поява у його житті не випадкова. Він пройшов Афган, загартувався в горнилі війни та життєвих негараздів, руки його звикли тримати важкий ковальський молот, але серце не розучилося любити і співчувати. І настає мить, коли він розуміє, що не може без цієї тендітної дівчини. Ольга зі спокійною гідністю приймає його кохання. Але чи будуть вони разом потім, коли вона згадає все?!