«…Скільки ж нині розлучилося детективів! Кроку не ступиш, щоби в нього не вляпатись. ТБ включаєш – а там кримінал, книгу відкриєш – слідство, у газеті – пригоди, у журналі – із зали суду… Інша справа минулі часи! Злочинів траплялося мало – та й не дивно. Адже в ту пору честь означала більше багатства, клятву тримали ціною власного життя, а удар тишком-нишком так само важко було уявити, як і залізних птахів, що скидають бомби на мирні селища ... А якщо вже вбивство і відбувалося, чутка про нього ще довго передавалася з вуст в уста і ставала легендою, сімейним переказом – як і ця історія, що розповіла нам наша бабуся, а їй, у свою чергу, розповіла прабабуся…»