Іронічна та сумна сповідь заміжньої жінки. Нічні записи про денне: чоловік, діти, друзі, робота і… спогади про давно закінчену історію з В. Місяць життя, місяць безсоння і переповненість минулим, і знову «половина першого і не сплю», і знову «солона вода хлюпається в голові, булькає у легенях, підпирає серце і проплющується сльозами», і знову буде новий день. Але все одно болить душа та тіло, бо не минає. НЕ ПРОХОДИТЬ. Майже сто років тому Іван Бунін описав Олечку Мещерську, як жінку з унікальною здатністю безкомпромісно та легко загинути, і навіть словом не обмовитися – що від кохання. Схоже, це «легке дихання» повертається до літератури, щоб знову розвіятись у цьому світі.