…в очах Костика заметушився страх – непідробний, моторошний. – Я не казав тобі – боявся, що за божевільного мене приймеш! - Але тепер, після твоїх слів ... Тут ось яка історія ... Мені в останній місяць все трапляється дівчина одна. Досить гарна, вся в чорному, з ніг до голови, тільки червона помада. Я йду собі вулицею, а вона назустріч. І дивиться на мене. - По якій вулиці? - Та в тому-то і фокус, що по різних! І завжди – назустріч! Причому у різних місцях! Степ, вона за мною стежить! Кілька днів тому я не витримав, взяв і запитав: Чого вам від мене треба, дівчино? У мене досі мурашки по шкірі… Я не боягуз, але тут… Пробрало, Степе. Знаєш, що вона мені відповіла? «Як мені з вами розлучитися? Адже я – ваша смерть…»