…Він був самовпевнений, підкорювач Ойкумени, Іскандер Зулькарнейн, Іскандер Дворогий, Проклинаний людьми. Він йшов від перемоги до перемоги, і ніхто з тих, хто живе нині, не міг зупинити важку ходу великого завойовника. У непомірній гордині своїй він назвав себе сином Бога, не знаючи, що життя людське — лише билинка в руках Всевишнього, суд же Його суворий, але справедливий, і під силу кожному Він дасть випробування. Не в цьому часі, то в іншому. Бо немає часу початку і кінця. І тоді в битві не на життя, а на смерть зійдуться два найвидатніші полководці, розділені тисячею років: Олександр Македонський проти Тутмоса III. (Оновлення від 19.01.17)