…І ось вона вже стояла в плащі перед дверима, з сумкою та парасолькою. А оскільки останнім часом життя її не балувало, Ксенія заздалегідь уявляла собі не те приємне, що пов'язане з дощем – свіже повітря, приміром, а виключно неприємне – бризки на колготках, промочені ноги, нежить та інше. Пляскати по калюжах до зупинки, розпихати в тролейбусі мокрі спини… брр… Ось відчинити б двері – і відразу опинитися в рідному відділі, у теплі та сухості… Відчиняючи двері, Ксенія справді внутрішнім поглядом бачила свій відділ, чотири столи, складені попарно, китайську троянду на підвіконні, облуплену шафу та Єрємєєву, яка завжди приходить першою. На Єрємєєвій чомусь була модна джинсова сукня, хоча для п'ятдесяти років це, м'яко кажучи, дивне вбрання. Ксенія переступила поріг і замість сходової клітки побачила перед собою кімнату з чотирма столами та китайською трояндою, а також Єремєєву в джинсівці…