Зазирніть у майбутнє років на сто. А найкраще на тисячу. Невже там буде все та ж людська раса, яка думає тільки про те, як і з ким поєднатися і як зручніше перерізати горло ближньому, щоб і "ближнього" позбутися, але щоб і докорами совісті не сильно мучитися? Напевно, люди зміняться. І не зовні, а всередині. Принаймні хочеться в це вірити. Але навіть якщо це станеться, людство оновиться не відразу. І ще довго планетою блукають і "старі" і "нові" люди. Вони не зможуть жити разом, і намагатимуться забути одне про одного. Але що станеться, коли… Втім, ця повість не про майбутнє. Вона про справжнє.